Гомеопатія

Гомеопатія – це метод лікування, який розглядає організм як єдине ціле, і лікує використовуючи принцип подоби. Це значить, що в якості ліків використовуються розведені речовини, які в нерозведеному вигляді здатні викликати схожі симптоми хвороби. Наприклад, при нарізанні звичайної ріпчастої цибулі у деяких людей спостерігається виразна сльозотеча, печія в очах та нежить. Гомеопатична цибуля – Alium Cepa у таких людей здатна лікувати сезонну нежить, яка супроводжується вищевказаними симптомами, а в людей, на яких звичайна цибуля «не діє» – цей гомеопатичний препарат симптоми нежиті зняти не зможе. Потрібно шукати інші ліки.

Саме тому в гомеопатії немає поняття про ліки від головного болю, порушень сну, закрепів чи невралгії трійчастого нерва. У різних людей, які мають однакові симптоми хвороби, гомеопатичні ліки можуть відрізнятись. Гомеопатія не лікує хвороби та діагнози, а лікує саму людину, враховує її смаки, звички, спосіб життя, реакцію на погодні умови, особливості характеру та поведінки в різних ситуаціях.

Основою для виготовлення гомеопатичних ліків є – рослини, гриби, мінерали, тварини (бджоли, мурахи, павуки тощо), їхні виділення (зміїні отрути, виділення з ран тощо). Важливо, що під час виготовлення ліків відбувається два важливих момента – розведення та потенціювання. Яким чином може діяти препарат, розведений в 200 разів? В том то і справа, що гомеопатичне лікування – не є молекулярне, а інформаційне.

Механізм дії гомеопатії до сих пір залишається загадкою. В 1989р. київська гомеопат-патофізиолог к.м.н. Симеонова Н.К. лауреат Державної премії в науці, запропонувала «інформаційно-енергетичну голограмно квантову теорію гомеопатії». Згідно цієї теорії, під час виготовлення гомеопатичних ліків шляхом розведення та струшування, лікарська речовина переходить з молекулярного стану в іншу форму. Властивості ліків передаються середовищу (розчиннику – воді), яка специфічно структурується та набуває здатності до біологічної дії. Ця інформаційна енергія звільнюється з ліків порціями – квантами. Чим більше актів розчинення – тим більше квантів звільниться, а значить препарат буде сильніше. Тому 1000 розведення буде мати більшу терапевтичну силу, ніж 30, наприклад.

Індивідуальний, а не протокольний підхід в призначенні ліків та їх дешева вартість унеможливлюють проведення стандартних клінічних випробувань. Нематериальність гомеопатичних засобів і неможливість пояснити механізм їх дії, власне кажучи, були предметом нападок противників гомеопатії з XVIII сторіччя до наших днів. Однак ті, хто відчув ефект гомеопатії на собі або бачив її блискучі ефекти в тих випадках, де офіційна медицина виявилась безсилою, назавжди залишається їй вірним.

«Я вірю в дива. Вважаю навіть, що вірити в дива – святий обов`язок кожного лікаря.  Інакше звідки черпати оптимізм в щоденно оточуючій тебе атмосфері хвороб? Диво може відбутись внаслідок невичерпаних резервів людського організму, а гомеопатія здатна творити дива.» Т.Д.Попова.

Тривалість лікування. Існує міф, що гомеопатичне лікування тривале і чекати на результат потрібно декілька місяців, але це не є так. Якщо препарат підібраний вірно, ефект може бути відразу в цей же день після 1-2 прийомів (в гострих випадках), максимум – через 2-3 тижні (в хронічних випадках). Якщо препарат за 3 тижні ніяк себе не проявив потрібно змінювати або препарат, або лікаря.

А для тих скептиків, які вважають, що гомеопатія допомагає лише тому, хто в неї вірить, хочу нагадати, що вона ефективна в лікуванні домашніх тваринок. І так, звичайно, виключно тому, що вони вірять в принципи подоби…